Ефірна олія амірису

Ефірну олію амірису отримують перегонкою з водяною парою з деревини амірису, так званого вест-індського рожевого дерева. Раніше її називали олією вест-індського сандалового дерева, але до сандалових олій вона не належить. Парфумери цінують її головним чином як недорогий засіб, що допомагає іншим запахам довше триматися й м'яко поєднує їх.

Тип

Ефірна олія

Ботанічна назва

Amyris balsamifera

Інші назви

олія амірису; раніше — олія вест-індського сандалового дерева

Дерево

Аміріс росте на півночі Південної Америки, у Центральній Америці та на Вест-Індських островах; його завезли й до багатьох інших тропічних регіонів. Деревина амірису — чудовий матеріал для меблів. У 1960-х роках олію переганяли головним чином на Гаїті, а в менших обсягах — у Домініканській Республіці, на Ямайці та у Венесуелі.

Склад

В одному лабораторному аналізі олії, перегнаної з водяною парою з подрібненої свіжої деревини, головними компонентами були валеріанол (23,2%), гуайол (19,4%) і 10-епі-гамма-евдесмол (14,8%). У ранішому дослідженні головними компонентами виявилися альфа-евдесмол, бета-евдесмол і валеріанол.

Запах і застосування

Олія — в'язка рідина від блідо-жовтого до коричнювато-жовтого кольору. Її запах слабко деревний, але не сухий, злегка маслянисто-солодкий і бальзамічний, іноді з легкою перцевою верхньою нотою. Запах тримається довго, але скоро втрачає насиченість і згасає до слабкої деревно-бальзамічної ноти. Він також змінюється залежно від віку олії та деревини.

Олію амірису широко застосовують у парфумах, особливо у віддушках для мила, щоб м'яко поєднати інші запахи. Вона дешева, тому її часто додають до недорогих ароматів, щоб вони довше трималися. Її деревний ефект набагато слабший, ніж у олії сандалу.

Якість і фальсифікація

До 1960-х років олію амірису почали широко фальсифікувати: деякі її фракції продавали окремо, а інші розбавляли олією кедра або бальзамом копайби. Саму олію амірису зазвичай додавали в кількості 5% до олії ветиверу, яку виготовляли на Гаїті.