Халяль
Інгредієнти та поводження з продуктом
Для харчових продуктів настанови Кодексу Аліментаріус охоплюють і інгредієнти, і те, як їжу готують, переробляють, перевозять і зберігають. Вони виключають недозволені джерела, зокрема свиней, кров і алкогольні напої, а також прямий контакт з їжею, яка не відповідає цим умовам. Дозволених наземних тварин також треба забивати за встановленими вимогами. Тому халяльність залежить не лише від інгредієнтів, а й від поводження з продуктом.[2]
За настановами Кодексу халяльну їжу можна готувати, переробляти або зберігати в окремих цехах чи на окремих лініях того самого підприємства, де виробляють і нехаляльну їжу, якщо контакт між ними виключено. Виробничі приміщення, де раніше виробляли нехаляльну їжу, можна знову задіяти після належного очищення за ісламськими вимогами.[2]
Харчові та інші продукти
Вимоги халяль існують і для нехарчової продукції. У каталозі Департаменту стандартів Малайзії є стандарт MS 2634:2019 Halal cosmetics — General requirements («Халяльна косметика — Загальні вимоги») — стандарт на виробництво халяльної косметики та поводження з нею. Настанови Кодексу, навпаки, стосуються заяв «халяль» у маркуванні харчових продуктів.[2][3]
Що охоплює сертифікація
Сертифікацію проводить стороння організація, а що саме вона охоплює, залежить від схеми сертифікації. Наприклад, в Ісламської релігійної ради Сінгапуру (Majlis Ugama Islam Singapura, MUIS) є схема для продуктів, повністю або частково вироблених у Сінгапурі, і схему для всього підприємства — виробничого об'єкта й усіх продуктів, які на ньому виробляють. Вона має й окремі схеми для закладів громадського харчування, зон приготування їжі та складських приміщень. Це схеми одного сертифікаційного органу в одній країні.[1][4]
У MUIS сертифікат видають після перевірки документів і аудитів або інспекцій. Потім сертифіковані компанії проходять раптові інспекції. Сертифікат чинний один або два роки, після чого його треба подовжувати. За настановами Кодексу, якщо про харчовий продукт заявляють, що він халяльний, на етикетці має бути слово «халяль» або рівнозначний термін.[5][2]
Тлумачення й обмеження
Настанови Кодексу було ухвалено в 1997 році як рекомендаційний текст, і кожен уряд сам вирішує, як їх використовувати. У них визнано, що між ісламськими школами можуть бути незначні розбіжності в думках щодо того, які тварини дозволені, а які ні, і щодо правил забою. Крім того, настанови застосовують з урахуванням тлумачення відповідних органів країн-імпортерів.[2]
Заяви «халяль» не слід використовувати, щоб створювати враження, ніби халяльна їжа поживніша або корисніша для здоров'я, ніж інша. І навпаки: якщо компанія не має сертифіката халяль, це не обов'язково означає, що її продукція не халяльна.[2][1]
Джерела
- ↑ 1.0 1.1 1.2 Ісламська релігійна рада Сінгапуру (MUIS), Чим халяльна їжа відрізняється від сертифікованої халяльної їжі? (англ.). Дата звернення: 16 жовтня 2026.
- ↑ 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 Комісія «Кодекс Аліментаріус», General Guidelines for Use of the Term "Halal" («Загальні настанови щодо використання терміна „халяль“») (англ.). CAC/GL 24-1997.
- ↑ Департамент стандартів Малайзії, MS 2634:2019: Halal cosmetics — General requirements (англ.). Запис у каталозі, дата звернення: 16 жовтня 2026.
- ↑ Ісламська релігійна рада Сінгапуру (MUIS), Види схем і критерії допуску (англ.). Дата звернення: 16 жовтня 2026.
- ↑ Ісламська релігійна рада Сінгапуру (MUIS), Порядок сертифікації халяль у Сінгапурі (англ.). Дата звернення: 16 жовтня 2026.