Лист оливи
- Тип
- Листок рослини
- Ботанічна назва
- Olea europaea
Рослина
Оливкове дерево виростає приблизно до 6–9 метрів. Його батьківщина — південь Європи та все Середземномор'я аж до Ірану й за Кавказом; оливу також вирощують в Америці в подібному кліматі. Листки вузькі, ланцетоподібні, зверху сріблясто-зелені, знизу світліші, з тонкими білими лускоподібними волосками.[1]
Склад
Основні компоненти листків оливи — секоїридоїди, такі як олеуропеїн, а також флавоноїди та фенольні сполуки. Олеуропеїн — речовина, за якою нормують якість: лікарська сировина «лист оливи» — це висушені листки, і за Європейською фармакопеєю вона має містити щонайменше 5% олеуропеїну.[1]
Застосування
Листки оливи широко застосовували в народній медицині навколо Середземного моря. Сьогодні їх традиційно приймають усередину у вигляді трав'яного чаю або порошку, щоб сприяти виведенню води при легкій затримці рідини, після того як лікар виключив серйозні захворювання. Клінічних досліджень засобів із листа оливи небагато.[1] Про лист оливи немає ні інформаційного листка Національного центру комплементарного та інтегративного здоров'я США (NCCIH), ні монографії в першому томі (1999) монографій Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) про окремі лікарські рослини.[2][3]
Безпека
Про побічні ефекти засобів із листа оливи не повідомляли. Через брак даних вони призначені лише для дорослих і не рекомендуються під час вагітності та годування груддю.[1]
Продукти з листом оливи
- Куркумін з олеуропеїном, капсули (D 210)
Джерела
- ↑ 1.0 1.1 1.2 1.3 1.4 Європейське агентство з лікарських засобів (EMA), Звіт про оцінку Olea europaea L., folium (англ.). EMA/HMPC/359236/2016, 31 січня 2017 року.
- ↑ Національний центр комплементарного та інтегративного здоров'я США (NCCIH), Трави: короткий огляд (англ.). Дата звернення: 10 листопада 2026.
- ↑ Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Монографії ВООЗ про окремі лікарські рослини, том 1 (англ.). Женева, 1999, зміст.