Куркума довга
- Тип
- Рослина
- Ботанічна назва
- Curcuma longa
- Інші назви
- індійський шафран
Рослина
Куркума — прямостояча трава з великим видовженим листям, зверху темно-зеленим, знизу блідо-зеленим. Жовто-білі квітки сидять на колосоподібному стеблі. Вона розмножується лише кореневищем, товстим і оперезаним основами старого листя.[2]
Прянощі
Щоб отримати прянощі, кореневища варять, сушать, очищають і перемелюють на порошок, який має теплий гіркуватий смак, схожий на чорний перець, і землистий, гірчичний аромат. Куркума — головний інгредієнт порошку карі та важливий жовтий харчовий барвник багатьох індійських страв, як-от карі, маринадів і рису; в Європі та США нею також фарбують перероблені продукти, соуси й солодощі. Індія — найбільший у світі виробник, споживач і експортер куркуми, і люди застосовують її там щонайменше 2500 років.[2]
Традиційне застосування та застосування в добавках
Куркумін, один із головних компонентів куркуми, надає прянощам жовтого кольору. Куркуму використовували в китайській, індійській (аюрведа), ісламській і тайській традиційній медицині при таких станах, як розлад травлення, застуда, шкірні інфекції та артрит. Сьогодні її також використовують у дієтичних добавках, однак невідомо, чи корисні куркума або куркумін для якоїсь медичної мети.[1]
Монографія Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) 1999 року оцінює куркуму в одному відношенні сприятливіше. Лікування диспепсії (розладу травлення) з підвищеною кислотністю, здуттям або млявою роботою шлунка вона називає головним способом застосування кореневища, підтвердженим клінічними даними. За її даними, у фармакопеях і традиційній медицині куркуму застосовують також при виразці шлунка, болю при ревматоїдному артриті, болісних менструаціях і шкірних хворобах. Народні застосування, наприклад при астмі, кашлі чи укусах комах, даними не підтверджені.[3]
Безпека
Куркума або куркумін у звичайних формах, імовірно, безпечні в рекомендованих кількостях до 2–3 місяців. При прийомі всередину вони можуть спричиняти нудоту, блювання, кислотний рефлюкс, розлад шлунка, діарею або закреп. У деяких людей, які приймали продукти з куркуміном, зроблені для кращого засвоєння, повідомляли про ураження печінки. До ознак ураження печінки належать втома, нудота, поганий апетит, темна сеча й жовтяниця. Помітивши їх, слід одразу припинити вживання продуктів із куркумою або куркуміном і звернутися до лікаря.[1]
Добавки з куркумою можуть бути небезпечні під час вагітності, а про безпечність кількостей, більших за звичайні харчові, під час годування груддю відомо мало.[1] Як лікарський засіб куркуму не слід застосовувати при закупорці жовчних шляхів, а при жовчних каменях — лише після консультації з лікарем.[3]
Продукти з куркумою
- Куркумін з олеуропеїном, капсули (D 210)
Джерела
- ↑ 1.0 1.1 1.2 1.3 Національний центр комплементарного та інтегративного здоров'я США (NCCIH), Куркума (англ.). Дата звернення: 10 листопада 2026.
- ↑ 2.0 2.1 2.2 2.3 Королівські ботанічні сади К'ю (Royal Botanic Gardens, Kew), Куркума (англ.). Дата звернення: 15 жовтня 2026.
- ↑ 3.0 3.1 Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Монографії ВООЗ щодо окремих лікарських рослин, том 1 (англ.). Женева, 1999, розділ «Rhizoma Curcumae Longae».