Ефірна олія гвоздики
- Тип
- Ефірна олія
- Ботанічна назва
- Syzygium aromaticum
- Інші назви
- олія гвоздикових бруньок
Рослина
Гвоздикове дерево, Syzygium aromaticum,[1] яке називають також Eugenia caryophyllata, — струнке тропічне дерево середньої висоти, родом із Молуккських островів на сході Індонезійського архіпелагу. Його вирощують щонайменше 2000 років.[4] Дерево належить до родини миртових (Myrtaceae).[3] Висушені квіткові бруньки — це і є звичні прянощі: їх додають, наприклад, у пряники та в суміші спецій на зразок карі.[2]
Як отримують олію
Європейська фармакопея визначає гвоздикову олію як олію, отриману перегонкою з водяною парою з висушених квіткових бруньок.[2] У парфумерній і харчовій промисловості середини XX століття олію бруньок зазвичай переганяли не з парою, а з водою. Пара розкладає більшу частину природного ацетилевгенолу до евгенолу, а під час перегонки з водою це відбувається лише незначною мірою. Бруньки попередньо подрібнювали, і вихід олії становив близько 15%.[4]
Олії з бруньок, квітконіжок і листя
Під «гвоздиковою олією» зазвичай розуміють олію з бруньок, але олію переганяють також із квітконіжок і листя дерева, тож під час купівлі важливо знати, з якої частини рослини її отримано.[3]
- Олію з квітконіжок отримують перегонкою з парою з тих квітконіжок, на яких ростуть бруньки. Після повторної перегонки в ній 90–96% евгенолу, але немає солодких свіжих нот олії бруньок.[4]
- Олію з листя переганяють із листя й гілочок. Вона містить 82–88% евгенолу, і більшу її частину використовують у промисловості для виділення евгенолу.[4]
Склад
Майже 99% олії припадає на три компоненти: евгенол (75–88%), ацетилевгенол (4–15%) і бета-каріофілен (5–14%).[2] Ацетилевгенол частково формує характерний запах олії бруньок, тому про якість гвоздикової олії не можна судити лише за вмістом евгенолу.[4]
Запах і застосування
Олія гвоздикових бруньок пахне пряно й зігрівально, з легкою гірчинкою та деревним відтінком — як самі бруньки, тільки набагато сильніше.[3] У парфумерії вона дає солодко-пряну ноту й надає природної насиченості та повноти трояндовим, жимолостевим та іншим глибоким солодким квітковим ароматам.[4]
Більша частина олії гвоздикових бруньок іде на харчові ароматизатори: для сумішей спецій, маринадів, випічки й жувальної гумки. Репутація антисептика привела її також до багатьох ополіскувачів для рота, засобів для полоскання горла та зубних паст.[4]
Рослинні ліки
Гвоздикову олію традиційно застосовували зовнішньо або місцево при зубному болю, легких інфекціях порожнини рота й шкіри, невеликих ранах, болю в горлі та кашлі під час застуди, м'язовому та ревматичному болю, а також при укусах комах.[2]
- як ополіскувач для рота з 1–5% олії кілька разів на день при легкому запаленні в роті чи горлі;[1]
- на маленькому шматочку вати, який кладуть на уражений карієсом зуб, для тимчасового полегшення зубного болю.[1]
Обидва способи можна застосовувати не довше тижня. Застосування гвоздикової олії при зубному болю — лише тимчасовий захід: до стоматолога слід звернутися якомога швидше.[1]
Безпека
- Гвоздикова олія може сильно подразнювати шкіру. Для шкіри рекомендують не більше 0,5%. Нерозведеною олією користуватися не слід.[3]
- Концентрована олія може подразнювати слизові оболонки — вологу вистилку рота та інших порожнин тіла.[2]
- Ліки на основі гвоздикової олії можуть спричиняти подразнення слизових оболонок і алергічні реакції. Людям з алергією на перуанський бальзам їх застосовувати не можна.[1]
- Науковий комітет ЄС відносить евгенол, головний компонент олії, до ароматичних речовин, на які в споживачів найчастіше відзначають алергію.[5]
- Проковтнута гвоздикова олія небезпечна для малих дітей: 5–10 мл, прийняті всередину, спричиняли в дітей до 2 років стани, що загрожували життю.[1]
- Ліки на основі гвоздикової олії не рекомендовані дітям і підліткам до 18 років. Їхню безпеку під час вагітності та годування груддю не встановлено, тому в цей час їх теж не рекомендують.[1]
- Евгенол дав неоднозначні результати в тестах на пошкодження генів і на канцерогенність. Олію в цілому належним чином на такі ефекти та на вплив на репродукцію не перевіряли.[1]
Продукти з олією гвоздики
- Mama Mia Aromatic Spray, Viva Plus (E 118)
- Гвоздика, ефірна олія (E 124)
- Довге життя «Вода», суміш олій (E 129)
- Суміш ефірних олій для захисту від комах (E 146)
- Суміш ефірних олій для полоскання рота (E 157)
Джерела
- ↑ 1.00 1.01 1.02 1.03 1.04 1.05 1.06 1.07 1.08 1.09 1.10 Європейське агентство з лікарських засобів (EMA), Комітет з рослинних лікарських засобів, Монографія Співтовариства на рослинний засіб Syzygium aromaticum (L.) Merill et L. M. Perry, floris aetheroleum (олія квіткових бруньок гвоздики) (англ.), EMA/HMPC/534924/2010, 13 вересня 2011 р.
- ↑ 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 Європейське агентство з лікарських засобів (EMA), Комітет з рослинних лікарських засобів, Звіт про оцінку Syzygium aromaticum (L.) Merill et L.M. Perry, flos і Syzygium aromaticum (L.) Merill et L.M. Perry, floris aetheroleum (квіткові бруньки гвоздики та олія з них) (англ.), EMA/HMPC/534946/2010, 13 вересня 2011 р.
- ↑ 3.0 3.1 3.2 3.3 3.4 AromaWeb (американський довідковий сайт про ароматерапію), Ефірна олія гвоздикових бруньок (англ.). Дата звернення: 8 листопада 2026.
- ↑ 4.0 4.1 4.2 4.3 4.4 4.5 4.6 4.7 Steffen Arctander, Perfume and Flavor Materials of Natural Origin (англ.), Елізабет (Нью-Джерсі), 1960, розділи «Clove Bud Oil», «Clove Leaf Oil», «Clove Stem Oil».
- ↑ Науковий комітет з безпеки споживачів (SCCS) Європейської комісії, Висновок щодо алергенів-віддушок у косметичній продукції (англ.), SCCS/1459/11, ухвалено 26–27 червня 2012 р.