Лляна олія
Історія та застосування
Льон уперше почали вирощувати поблизу Близького Сходу, пізніше в Стародавньому Єгипті з нього ткали лляне полотно, у Стародавній Греції льон використовували як проносне, а в Північній Америці європейські поселенці отримували з насіння олію для фарб.[1]
Вміст омега-3
В одній столовій ложці лляної олії близько 7,3 г альфа-ліноленової кислоти, тоді як у столовій ложці цільного насіння льону її близько 2,4 г, а в столовій ложці ріпакової олії — 1,3 г.[3]
Безпека
Лляна олія, яку приймають усередину, може бути безпечною за короткочасного застосування — до 6 місяців; вищі дози можуть спричиняти здуття, відчуття переповнення та діарею. Вона може взаємодіяти з препаратами, що розріджують кров, і про її безпеку під час вагітності та грудного вигодовування відомо мало.[1]
Продукти з лляною олією
- Fito 40 capsules (S 07)
- Віва-К2, капсули (D 224)
Джерела
- ↑ 1.0 1.1 1.2 1.3 Національний центр комплементарного та інтегративного здоров'я США (NCCIH), Насіння льону й лляна олія (англ.). Дата звернення: 10 листопада 2026.
- ↑ Steffen Arctander, Perfume and Flavor Materials of Natural Origin (англ.), Елізабет (Нью-Джерсі), 1960, розділ «Linseed Oil Absolute».
- ↑ 3.0 3.1 Управління з дієтичних добавок (ODS) Національних інститутів здоров'я США, Омега-3 жирні кислоти: інформаційний листок для фахівців охорони здоров'я (англ.). Дата звернення: 15 жовтня 2026.