Олія лимонної шкірки
- Тип
- Ефірна олія
- Ботанічна назва
- Citrus limon
- Інші назви
- лимонна олія
Плід
Лимон — невелике вічнозелене дерево, гібридний цитрус; на його гілках зазвичай є гострі колючки. Його яскраво-жовті плоди мають терпкий кислий смак. Батьківщиною лимона, можливо, була північна Індія.[3] Олію отримують із забарвленого зовнішнього шару шкірки.[4]
Як отримують олію
Більшу частину лимонної олії віджимають зі шкірки вручну або машинним способом — до або після відокремлення соку.[1] У продажу є й лимонна олія, одержана перегонкою з водяною парою.[2] Частина такої олії надходить від виробників концентрованого лимонного соку; для ароматизаторів і парфумів вона малозначуща.[1]
Склад
Лімонен зазвичай становить 48–70% лимонної олії. Вміст компонентів цитралю — гераніалю й нералю — може сягати приблизно 2,9% і 1,5%; це значно більше, ніж у мандариновій та споріднених цитрусових оліях.[4] Інші основні компоненти — бета-пінен, гамма-терпінен і альфа-пінен. Олія, одержана перегонкою з водяною парою, має подібний основний склад.[2]
Запах і застосування
Віджата лимонна олія має легкий, свіжий і солодкий запах, що справді нагадує стиглу шкірку, але тримається недовго.[1] Олія, одержана перегонкою з водяною парою, пахне м'якше й солодше, з менш різкою цедровою нотою. У суміші лимонна олія слугує верхньою нотою із сильним початковим звучанням.[2]
У парфумерії віджата лимонна олія дає освіжальну солодко-фруктову ноту і є важливим складником класичних цитрусових одеколонів. Вона добре поєднується з іншими цитрусовими оліями, а також із лавандою, лавандином, петитгрейном і неролі. Її широко застосовують у харчових ароматизаторах. Її маскувальну дію знають за лимоном, який подають до риби: олія шкірки перебиває рибний запах.[1] В ароматерапії запах описують як бадьорливий і такий, що підіймає настрій, а олію розпилюють у дифузорі, щоб прибрати з приміщення сигаретний дим та інші неприємні запахи.[2]
Якість і зберігання
У 1960-х роках віджату лимонну олію часто фальсифікували перегнаною лимонною олією, лимонними терпенами, лімоненом, цитралем та іншими матеріалами.[1] Ізотопний аналіз дає змогу виявити, наприклад, цитраль із лемонграсу, доданий до лимонної олії.[4]
Якщо зберігати лимонну олію в темряві, у прохолоді, в сухому місці та з малою кількістю повітря в ємності, вона може роками зберігати свіжий запах.[1] Лімонен легко окиснюється, особливо в теплі, а продукти окиснення роблять запах олії менш свіжим і підвищують ризик шкірної алергії.[5]
Безпека
Віджата лимонна олія фототоксична: на шкірі, на яку потрапляє сонячне світло, вона може спричинити реакцію. Концентрація на шкірі має бути не більше 2%. Олія, одержана перегонкою з водяною парою, не фототоксична. Окиснену лимонну олію будь-якого виду не можна наносити на шкіру. У деяких людей лимонна олія може подразнювати шкіру.[2]
Джерела
- ↑ 1.0 1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6 Steffen Arctander, Perfume and Flavor Materials of Natural Origin (англ.), Елізабет (Нью-Джерсі), 1960, розділ «Lemon Oil».
- ↑ 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 AromaWeb (американський довідковий сайт про ароматерапію), Ефірна олія лимона (англ.). Дата звернення: 8 листопада 2026.
- ↑ Служба поширення знань Університету штату Північна Кароліна (North Carolina State University Extension), Citrus × limon (англ.). Extension Gardener Plant Toolbox (довідник рослин).
- ↑ 4.0 4.1 4.2 M. Carmen González-Mas та ін., Volatile Compounds in Citrus Essential Oils: A Comprehensive Review (англ.). Frontiers in Plant Science 10 (2019), 12, doi 10.3389/fpls.2019.00012.
- ↑ Robert Tisserand, Лимон зі льодом: тримайте ефірні олії в прохолоді (англ.). 26 липня 2013 р.