Олії цитрусової шкірки
Плоди
До найбільш вивчених цитрусових належать солодкий апельсин (Citrus sinensis), мандарин (Citrus reticulata), грейпфрут (Citrus paradisi), лимон (Citrus limon), лайм (Citrus aurantifolia), гіркий апельсин (Citrus aurantium) і бергамот (Citrus bergamia).[1] Серед олій шкірки найбільше значення має олія шкірки солодкого апельсина, за нею йде олія лимонної шкірки.[3]
Бергамот — невелике дерево з неїстівними плодами; справжню цінність має лише олія, віджата з їхньої шкірки. У середині XX століття це дерево росло майже виключно на вузькій прибережній смузі на півдні Калабрії (Італія). Лимонне дерево походить, імовірно, зі Східної Індії та Бірми; до Європи його привезли хрестоносці, які поверталися з походів у XII столітті.[3]
Олії з квіток і листя цитрусових — окремі матеріали, а не олії шкірки. Наприклад, олію неролі отримують із квіток гіркого апельсина.[2]
Як отримують олії
Віджимання застосовують лише для шкірки цитрусових; його виконують вручну або машинами. Віджаті олії леткі не повністю, але все одно вважаються ефірними оліями. Такі олії холодного віджиму належать до найбазовіших природних парфумерних матеріалів; їх можна використовувати в парфумах і ароматизаторах у тому вигляді, в якому вони виходять із плода.[3]
Цитрусові олії отримують і перегонкою з водяною парою — зі шкірки, а також із квіток і листя; віджимання для квіток і листя не застосовують.[1] Мексиканську олію лайма часто отримують, розкручуючи рідину з цілих плодів у швидких центрифугах: так олія швидко відокремлюється від кислого соку. У середині XX століття віджаті олії лайма коштували дорожче за перегнані, бо давали менший вихід.[3]
Згідно з Європейською фармакопеєю, ефірну олію можна отримувати лише перегонкою або холодним віджиманням, тому екстракт цитрусової шкірки, отриманий розчинником, не слід називати ефірною олією.[1]
Склад
Леткі речовини становлять 85–99% олії цитрусової шкірки; зазвичай це понад 200 сполук. Найбільше в ній завжди лімонену — як правило, близько 60–95%. У лимонній олії його частка може знижуватися до 48%, а в бергамотовій — до 30%. Інші компоненти містяться в значно менших кількостях. Наприклад, у лимонній олії до 2,9% гераніалю та 1,5% нералю — двох компонентів цитралю; це значно більше, ніж у мандариновій олії.[1]
Запах і застосування
Цитрусові олії широко застосовують для створення природних фруктових ароматів, а також як ароматизатори в харчових продуктах, ліках і косметиці.[1] Олія бергамоту, наприклад, — зелена або оливково-зелена рідина з надзвичайно багатим солодко-фруктовим першим враженням. Її широко використовують у парфумерії, особливо в цитрусових одеколонах та інших класичних парфумах.[3]
Зберігання
Олії цитрусової шкірки багаті на лімонен, а він особливо легко окиснюється. Тепло прискорює окиснення; окиснена олія пахне менш свіжо й частіше спричиняє шкірну алергію. У холодильнику ефірні олії зберігаються приблизно вдвічі довше.[4]
Безпека
Деякі олії шкірки містять фототоксичні фурокумарини, наприклад бергаптен. Це передусім віджаті або отримані розчинником олії бергамоту, лайма й гіркого апельсина. Такі сполуки знаходили й у лимонній олії, але не в шкірці солодкого апельсина та мандарина.[1] У парфумерних товарах фурокумарини спричиняли фототоксичні реакції, тобто реакції на світло: почервоніння шкіри, а потім темні плями (так званий берлок-дерматит). Тепер для них установлено обмеження, і такі реакції рідкісні.[5]
На шкіру рекомендують наносити не більше 2% віджатої лимонної олії, щоб уникнути фототоксичної реакції. Олія лимона, отримана перегонкою з водяною парою, не фототоксична.[6] У Європейському союзі додавати фурокумарини до косметики заборонено; допускається лише їхній природний вміст у натуральних ефірних оліях, що використовуються. У сонцезахисних засобах і засобах для засмаги їх має бути менше ніж 1 мг/кг.[7]
Окиснений лімонен — один із найчастіших контактних алергенів.[5] У Європейському союзі олії шкірки лимона, апельсина й бергамоту мають бути зазначені у складі косметичного засобу, якщо їхній вміст перевищує встановлений рівень. Для засобів, які залишаються на шкірі, цей рівень становить 0,001%, для змивних — 0,01%.[8]
Продукти з оліями цитрусової шкірки
Джерела
- ↑ 1.0 1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6 1.7 M. Carmen González-Mas та ін., Volatile Compounds in Citrus Essential Oils: A Comprehensive Review (англ.). Frontiers in Plant Science 10 (2019), 12, doi 10.3389/fpls.2019.00012.
- ↑ 2.0 2.1 Jugreet B. Sharmeen та ін., Essential Oils as Natural Sources of Fragrance Compounds for Cosmetics and Cosmeceuticals (англ.). Molecules 26 (2021), 666.
- ↑ 3.0 3.1 3.2 3.3 3.4 Steffen Arctander, Perfume and Flavor Materials of Natural Origin (англ.), Елізабет (Нью-Джерсі), 1960, розділи «Essential Oil», «Bergamot Oil», «Lemon Oil», «Lime Oil».
- ↑ Robert Tisserand, Лимон зі льодом: тримайте ефірні олії в прохолоді (англ.). 26 липня 2013 р.
- ↑ 5.0 5.1 Науковий комітет з безпеки споживачів (SCCS) Європейської комісії, Висновок щодо алергенів-віддушок у косметичній продукції (англ.), SCCS/1459/11, ухвалено 26–27 червня 2012 р.
- ↑ AromaWeb (американський довідковий сайт про ароматерапію), Ефірна олія лимона (англ.). Дата звернення: 8 листопада 2026.
- ↑ Європейська комісія, CosIng, Додаток II: перелік речовин, заборонених у косметичній продукції (англ.). Дата звернення: 9 листопада 2026.
- ↑ Європейська комісія, CosIng, Додаток III: перелік речовин, які косметична продукція може містити лише з установленими обмеженнями (англ.). Дата звернення: 9 листопада 2026.