Ефірна олія мануки
- Тип
- Ефірна олія
- Ботанічна назва
- Leptospermum scoparium
- Інші назви
- олія новозеландського чайного дерева
Рослина
Манука, яку називають також кахікатоа, — поширений колючий чагарник або невелике дерево заввишки до 5 м. Вона має лущену кору, тверді загострені листки завдовжки 5–20 мм і білі або рожевуваті квітки з червоною серединою. Вона росте в природі в Новій Зеландії та Австралії й рясно трапляється від узбережжя до нижнього високогірного поясу.[3] Із 79 видів роду Leptospermum лише манука росте в природі в Новій Зеландії.[4]
У Новій Зеландії мануку можна сплутати тільки з канукою (Kunzea). Відрізнити мануку легко за твердими округлими плодами, схожими на горішки, за листками з гострим кінчиком і за квітками, які виглядають поодинокими.[3] Як і австралійське чайне дерево, манука отримала назву «чайне дерево» завдяки капітанові Куку, який використовував її висушене листя, досліджуючи Нову Зеландію у XVIII столітті.[4]
У традиційній медицині маорі кору мануки застосовували при шкірних хворобах, як заспокійливий засіб і для полоскання рота. Листя відварювали у воді при застуді або розтирали й прикладали, щоб угамувати свербіж і підсушити струпи.[1]
Як отримують олію
Олію — прозору рідину — отримують перегонкою з водяною парою, як правило, з листя й молодих пагонів. Вихід олії становить 0,2–1% залежно від сезону та місцевості.[1] Щоб отримати якомога більше трикетонів, перегонка може тривати до п'яти годин.[4]
Склад
- лептоспермон (0,8–19,4%), каламенен (2,5–18,5%) і дельта-кадинен (0,9–6,9%);[1]
- кадина-3,5-дієн (3,0–10,0%), альфа-копаен (4,3–6,5%), флавезон (0,7–5,8%) і альфа-селінен (1,3–5,0%).[1]
Лептоспермон і флавезон — трикетони, компоненти, з якими найбільше пов'язують антибактеріальну дію олії. Їхня частка залежить від місцевості. Багаті на трикетони олії отримують на Східному мисі Північного острова, багаті на ліналоол та евдесмол — у Нельсоні, а багаті на пінени — у Кентербері.[1] В оліях Північного острова, особливо зі Східного узбережжя, трикетонів може бути понад 30%.[4] Манука, вирощена в Австралії, дає олію з більшою кількістю монотерпенів і майже без трикетонів.[1]
На олію впливає й вік рослини.[1] Через такі відмінності покупцеві варто знати бодай те, з якого острова Нової Зеландії походить олія, але в прайс-листах місцевість зазначають рідко.[4] Завдяки своєму складу олія мануки зберігається набагато довше за олію австралійського чайного дерева.[2]
Манука, канука і чайне дерево
- Олію мануки отримують із мануки, Leptospermum scoparium, що росте в Новій Зеландії та Австралії. Монотерпенів у ній мало.[1]
- Олію кануки отримують із кануки, Kunzea ericoides, яка в природі росте в Новій Зеландії.[4] Більша її частина — альфа-пінен.[1]
- Олію чайного дерева отримують із Melaleuca alternifolia з південного сходу Австралії.[5] У ній переважають терпінен-4-ол і 1,8-цинеол, яких в олії мануки майже немає.[1]
Запах і застосування
Олія мануки пахне деревом, землею та бальзамом, свіжо й приємно. Це нота серця з рисами базової ноти, і вона добре поєднується з деревними, цитрусовими, трав'яними, пряними, м'ятними та «лікарськими» оліями.[2] Пом'якшити її запах можуть лаванда, лимон або лимонний мирт.[4]
Дослідження
Олію мануки вивчали здебільшого в лабораторії. Там вона діє як на грампозитивні, так і на грамнегативні бактерії, а фракції з трикетонами, схоже, особливо активні. Клінічних випробувань бракує, тому даних для вибору дозування мало.[1]
Безпека
- Особливих запобіжних заходів для олії мануки не вказують.[2]
- Олію мануки, як і інші ефірні олії, віднесено до безпечних і переносимих для людини. Але клінічних випробувань немає, тому даних про її токсичність мало.[1]
- У дослідах на тваринах вона лише слабко подразнювала шкіру та очі.[1]
- У лабораторних дослідах олія мануки послаблювала скорочення м'язів матки. Тому дослідники не радять застосовувати її як розслаблювальний засіб під час пологів.[1]
- Під час вагітності, при епілепсії та інших захворюваннях користуйтеся нею лише під керівництвом кваліфікованого ароматерапевта. Будьте особливо обережні, застосовуючи її для дітей.[2]
Продукти з олією мануки
- Skin Cream With Tea Tree Oil (I 876)
- Skin Tonic With Tea Tree Oil (I 888)
- Чайне дерево + манука і канука, суміш олій (E 117)
- Шампунь з олією чайного дерева (I 777)
Джерела
- ↑ 1.00 1.01 1.02 1.03 1.04 1.05 1.06 1.07 1.08 1.09 1.10 1.11 1.12 1.13 1.14 1.15 1.16 1.17 C. Mathew et al., Mānuka Oil—A Review of Antimicrobial and Other Medicinal Properties (англ.). Pharmaceuticals 2020, 13(11), 343.
- ↑ 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 AromaWeb (американський довідковий сайт про ароматерапію), Ефірна олія мануки (англ.). Дата звернення: 8 листопада 2026.
- ↑ 3.0 3.1 Мережа охорони рослин Нової Зеландії (NZPCN), Leptospermum scoparium var. scoparium (англ.), довідковий листок. Дата звернення: 18 жовтня 2026.
- ↑ 4.0 4.1 4.2 4.3 4.4 4.5 4.6 W. Maddocks-Jennings, J. M. Wilkinson, D. Shillington, H. Cavanagh, A fresh look at manuka and kanuka essential oils from New Zealand (англ.). The International Journal of Aromatherapy 15 (2005), 141–146.
- ↑ Steffen Arctander, Perfume and Flavor Materials of Natural Origin (англ.), Елізабет (Нью-Джерсі), 1960, розділ «Melaleuca Alternifolia».