Jump to content

Ефірна олія розмарину

From Vivasan Wiki
This page is a translated version of the page Rosemary essential oil and the translation is 100% complete.
Ефірна олія розмарину, яку зазвичай називають просто олією розмарину, — ефірна олія з надземних частин розмарину, середземноморського куща родини глухокропивових.[1][2] Її отримують перегонкою з водяною парою з квіток, листків, а іноді й гілочок. Олія має сильний, свіжий, деревно-трав'янистий запах; її застосовують в одеколонах, освіжувачах повітря та побутових засобах.[3]
Тип
Ефірна олія
Ботанічна назва
Salvia rosmarinus
Інші назви
олія розмарину

Рослина

Розмарин, Salvia rosmarinus, раніше Rosmarinus officinalis, — ароматний вічнозелений кущ родини глухокропивових (Lamiaceae).[4] У природі він росте в Африці, Європі, Західній Азії та Середземномор'ї, на сухих кам'янистих місцях. Його голчасте листя згори зелене, а знизу біле й повстисте; дрібні двогубі квітки бувають сині, лавандові або білі.[2]

Як отримують олію

У середині XX століття олію отримували перегонкою з водяною парою, зазвичай гострою парою, з квіток, листків і гілочок дикорослого розмарину. Гілочки додавали лише в Іспанії, а в Тунісі переганяли тільки квітки й листки.[3]

Іспанія постачала тоді більшу частину всієї олії розмарину, але її якість коливалася від найкращої до найгіршої. Туніська олія була дуже однорідною й високоякісною. Кілька іспанських виробників робили тонку «олію квіток розмарину» лише з квітучих верхівок.[3]

Склад

За аналізами середини XX століття, олія розмарину складалася переважно з монотерпенів і містила також помітну кількість борнеолу — головного кисневмісного компонента.[3] Олії в продажу належать до різних хемотипів, тобто типів складу, названих за головним компонентом. Крім камфорного типу є вербеноновий, з меншим вмістом камфори й трав'янистішим запахом, і цинеоловий.[5]

Запах і застосування

Олія блідо-жовта або майже безбарвна. Вона пахне сильно, свіжо, деревно й трав'янисто, трохи м'ятою та хвойним лісом. Свіжі верхні ноти швидко зникають, поступаючись чистому деревно-бальзамічному звучанню та стійкій сухій гірко-солодкій трав'янистій ноті. Гірші олії пахнуть грубіше — камфорою та цинеолом.[3]

У парфумерії олію використовують у цитрусових одеколонах, лавандових водах і ароматах із запахом хвої, а також в освіжувачах повітря, побутових спреях, інсектицидах і дезінфекційних засобах. Свіжа олія добре маскує неприємні запахи, особливо запах дьогтю. Вона добре поєднується з оліями лаванди, лавандину, чебрецю, хвої та кедра, а також з олібанумом.[3]

В ароматерапії олію описують як тонізувальну,[5] проте науково вивчено лише небагато способів застосування ефірних олій.[6]

Рослинні ліки

Засоби з олією розмарину в м'якій формі для нанесення на шкіру традиційно застосовують для полегшення невеликого болю в м'язах і суглобах і легких порушень кровообігу в ногах. Таке застосування ґрунтується лише на тривалому досвіді — щонайменше 30 років, — а не на клінічних дослідженнях.[1]

Безпека

Олія розмарину потенційно шкідлива для нервової системи; ризик залежить від вмісту камфори. Її не слід наносити на обличчя немовлят і дітей або поруч із ним. Для шкіри рекомендують не більше 16,5% олії камфорного типу та 6,5% олії вербенонового типу.[7]

За неправильного застосування ефірні олії можуть спричинити серйозне отруєння, а діти можуть бути чутливішими до них, ніж дорослі. Зберігайте олію в недоступному для дітей місці. Якщо з'явився висип або інша реакція шкіри, припиніть застосування й обережно змийте олію.[6]

Ліки з олією розмарину:[1]
  • не призначені для дітей і підлітків до 18 років, їх не можна застосовувати під час вагітності та годування груддю;
  • не підходять людям з алергією на розмарин і людям із хворобами серця чи нирок;
  • не можна наносити навколо очей і на слизові оболонки;
  • можуть спричинити алергічні реакції, наприклад контактний дерматит або утруднене дихання, як при астмі.

Продукти з олією розмарину

Джерела

  1. ↑ 1.0 1.1 1.2 Європейське агентство з лікарських засобів (EMA), Rosmarini aetheroleum (олія розмарину): рослинний лікарський засіб (англ.). Дата звернення: 8 листопада 2026.
  2. ↑ 2.0 2.1 Служба поширення знань Університету штату Північна Кароліна (North Carolina State University Extension), Salvia rosmarinus (англ.). Extension Gardener Plant Toolbox (довідник рослин).
  3. ↑ 3.0 3.1 3.2 3.3 3.4 3.5 Steffen Arctander, Perfume and Flavor Materials of Natural Origin (англ.), Елізабет (Нью-Джерсі), 1960, розділ «Rosemary Oils».
  4. ↑ Служба поширення знань Вісконсинського університету в Медісоні (University of Wisconsin–Madison Extension), Розмарин, Rosemarinus officinalis (англ.). Дата звернення: 14 жовтня 2026.
  5. ↑ 5.0 5.1 AromaWeb (американський довідковий сайт про ароматерапію), Ефірна олія розмарину (англ.). Дата звернення: 8 листопада 2026.
  6. ↑ 6.0 6.1 Національний столичний центр з питань отруєнь (National Capital Poison Center, США), Ефірні олії: отруйні за неправильного застосування (англ.). Дата звернення: 14 жовтня 2026.
  7. ↑ AromaWeb (американський довідковий сайт про ароматерапію), Ефірна олія розмарину: відомості про безпеку (англ.), з посиланням на книгу Robert Tisserand, Rodney Young, Essential Oil Safety, 2-ге вид., 2014. Дата звернення: 8 листопада 2026.