Чебрець

Чебрець, або чебрець звичайний, — низькорослий вічнозелений напівкущик з родини глухокропивових, родом із південно-західної Європи та південно-східної Італії. Його вирощують переважно як ароматну пряну зелень. Чебрець також добре відомий як лікарська рослина, а з його квітучої трави отримують ефірну олію чебрецю.

Тип

Рослина

Ботанічна назва

Thymus vulgaris

Інші назви

чебрець звичайний, садовий чебрець

Рослина

Чебрець звичайний росте низькою округлою куртиною. Найкраще йому підходять сухий піщаний чи кам'янистий ґрунт з добрим дренажем і відкрите сонячне місце; він витримує заморозки та посуху. Врожай краще збирати незадовго до цвітіння, коли вміст ефірної олії в листі найбільший.

Англійське слово thyme («чебрець») походить від грецького слова «thumos» — «мужність» або, можливо, від «thymos» — «пахощі»; у Середньовіччі чебрець був символом хоробрості. Видова назва vulgaris латиною означає «звичайний».

Застосування

Чебрець використовують у кулінарії з давніх часів: ним ароматизують сири, лікери та м'ясо, наприклад кролятину, кабанятину й баранину. Сьогодні він зазвичай входить до букета гарні та суміші прованських трав.

У фітотерапії екстракт чебрецю традиційно приймають усередину при розладах травлення та при кашлі під час застуди, бронхіту й кашлюку, використовують для полоскання горла при ларингіті й тонзиліті та наносять на шкіру при невеликих ранах. Станом на 1999 рік жодне з цих застосувань не було підтверджене клінічними даними. Препарати чебрецю не слід застосовувати під час вагітності й годування груддю, а людям із чутливістю до рослин родини глухокропивових варто спершу порадитися з лікарем.

Олія чебрецю

Ефірну олію чебрецю переганяють із квітучої рослини Thymus vulgaris або Thymus zygis. Садовий чебрець існує в багатьох хемотипах — різновидах із різним складом олії, які називають за головним компонентом, наприклад ліналоолом, гераніолом, тимолом або карвакролом.

Продукти з чебрецем

• Гігієнічний спрей для рота й носа «Стронг» (E 142)