Jump to content

Ефірна олія ягід ялівцю

From Vivasan Wiki
This page is a translated version of the page Juniper berry essential oil and the translation is 100% complete.
Ефірну олію ягід ялівцю отримують перегонкою з водяною парою зі стиглих ягід ялівцю звичайного — тих самих, що надають смаку джину. Запах у неї свіжий, теплий, бальзамічний і солодкувато-деревний; її використовують у парфумерії та в ароматизаторах,[1][2] а також в ароматерапії.[3] У середині XX століття значну частину олії, що продавалася під цією назвою, отримували не перегонкою самих ягід: це був побічний продукт виробництва ялівцевої горілки, або олію змішували з дешевшою сировиною.[2]
Тип
Ефірна олія
Ботанічна назва
Juniperus communis
Назва INCI
Juniperus Communis Fruit Oil
Інші назви
ялівцева олія

Рослина

Ялівець звичайний — хвойна рослина родини кипарисових. Імовірно, він походить із Північної Європи та гірських районів[4], а сьогодні росте в дикій природі по всій Центральній і Південній Європі, у Північній і Південно-Західній Азії, у Північній Африці та Північній Америці.[2] Чоловічі й жіночі шишки ростуть на різних рослинах, а «ягоди» насправді — м'ясисті насінні шишки жіночої рослини, які під час достигання стають пурпурово-чорними.[5] Шишкоягоди сягають 10 мм у поперечнику, часто вкриті сизуватим нальотом і зазвичай містять три дуже тверді насінини. У них до 3% ефірної олії.[4]

Як отримують олію

Найкращу олію отримують перегонкою з водяною парою з подрібнених стиглих ягід, висушених або підсушених.[2] Міжнародний стандарт на цю олію (ISO 8897) допускає також свіжі та ферментовані ягоди.[1] Олію для лікарського застосування, як її визначає Європейська фармакопея, переганяють зі стиглих незброджених ягід,[5] без хвої та деревини.[4]

Значну частину торговельної олії ялівцевих ягід отримують інакше. У Центральній Європі солодкі ягоди зброджують, щоб отримати ялівцеву горілку, а зі збродженої маси попутно відокремлюють олію. Вона пахне більше скипидаром і сосною, майже позбавлена бальзамічної солодкості, швидше вивітрюється й не придатна для ароматизації продуктів. У середині XX століття найкращі ягоди збирали на півночі Італії, в Австрії, Чехословаччині, Угорщині, Югославії та Франції.[2]

Склад

В олії виявлено близько 105 компонентів; переважно це монотерпени — легкі ароматичні речовини. Основні з них — альфа-пінен, мірцен, сабінен, лімонен і бета-пінен; є також терпінен-4-ол. Їхні частки залежать від походження: у досліджених оліях альфа-пінен становив 24–55%, сабінен — 1–29%. Для лікарської олії видання Європейської фармакопеї 2008 року встановлювало межі, наприклад 20–50% альфа-пінену.[4]

Запах і застосування

Олія, отримана перегонкою з парою, безбарвна, блідо-жовта або блідо-зелена.[1] Її запах свіжий і теплий, насичено-бальзамічний, солодкувато-деревний, з нотою хвої; він дуже близький до запаху олії гірської сосни. Смак у неї теплий і бальзамічний, але виразно гіркий.[2] В ароматерапії її відносять до нот серця м'якої або середньої сили, з чітким, деревним, солодким і землистим запахом.[3]

У парфумерії олія дає свіжі бальзамічні ноти. Вона дуже добре поєднується з хвойними оліями, разом із цитрусовими ароматизує освіжувачі повітря та входить до пряних парфумів, ароматів після гоління й одеколонів.[2]

Стиглі шишкоягоди використовують як прянощі, і вони — обов'язковий складник джину;[5] саме слово «джин» походить від нідерландської назви ялівцю.[3] Для напоїв віддають перевагу олії без терпенів або дистиляту ягід, бо цільна олія погано розчиняється в спирті й гірчить. Такими продуктами ароматизують джин, штайнгегер і трав'яні лікери, наприклад бенедиктин.[2]

В ароматерапії олію використовують у спреях для приміщень і дифузорах і описують як заспокійливу, але таку, що не викликає сонливості. Книжки з ароматерапії рекомендують її також при застуді, грипі, акне та ревматизмі; медичного підтвердження цих ефектів немає.[3]

Рослинний лікарський засіб

Ялівцеву олію традиційно застосовують для посилення виділення сечі та при скаргах на травлення. Лише перше підтверджене не тільки традицією, а й експериментами; клінічних випробувань олії немає.[4] Монографія Міністерства охорони здоров'я Канади про ялівець стосується не олії, а сушених ягід: усередину їх традиційно застосовують як сечогінний засіб, при легких інфекціях сечових шляхів і для травлення та апетиту, але не при вагітності й захворюваннях нирок.[6] Окрема монографія з ароматерапії наводить олію для нанесення на шкіру або вдихання, наприклад при болю в суглобах і м'язах або як заспокійливий засіб.[7]

Якість і фальсифікація

У середині XX століття олію ялівцевих ягід дуже часто фальсифікували, і торговельна олія рідко була справжнім дистилятом ягід. Найчастіше до неї додавали гіршу олію, отриману під час бродіння, або видавали цю олію за ягідну; використовували також пінен, камфен, фракції скипидару та олії з деревини чи гілочок ялівцю. Тоді погану або фальсифіковану олію виявляла лише ретельна оцінка запаху та смаку.[2] Тому для лікарської олії оцінка Європейського агентства з лікарських засобів (EMA) вимагає підтвердженої якості.[4]

Безпека

Багато старих довідників попереджають, що ялівець ушкоджує нирки. Оцінка EMA визнала повідомлення про передозування й тривале застосування розмитими та неякісними. У ній зазначено, що це попередження могло бути перенесене з даних про скипидар. Описану шкоду могла спричинити й олія, забруднена скипидаром. Проте при запаленні нирок EMA не рекомендує ялівець.[4] Автори посібника з безпеки ефірних олій Роберт Тіссеранд і Родні Янг вважають попередження щодо нирок і вагітності для цієї олії неточними й непотрібними.[3]

Олію зазвичай не вважають сенсибілізувальною чи такою, що підвищує чутливість шкіри до світла, але в нерозведеному вигляді вона може подразнювати. У 24-годинному аплікаційному тесті нерозведена олія подразнила шкіру у 2 з 20 людей, а суміші з 5–8% олії у вазеліні подразнення не викликали. Серед 86 пацієнтів з алергічними реакціями вона викликала реакцію в 6.[4] Олію, яка окиснилася, використовувати не слід.[3]

Щодо вагітності джерела розходяться. Ягоди ялівцю не слід застосовувати під час вагітності та грудного вигодовування. Тому оцінка EMA не рекомендує в ці періоди й олію як лікарський засіб.[4] Національна асоціація холістичної ароматерапії відносить ялівець до олій, які за правильного розведення, схоже, безпечні під час вагітності.[8]

Продукти з ялівцевою олією

Джерела

  1. ↑ 1.0 1.1 1.2 ГОСТ ISO 8897-2017, Масло эфирное можжевеловое (Juniperus communis L.). Технические условия (рос.), міждержавний стандарт, ідентичний ISO 8897:2010, чинний з 1 липня 2018 р.
  2. ↑ 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 2.7 2.8 Steffen Arctander, Perfume and Flavor Materials of Natural Origin (англ.), Елізабет (Нью-Джерсі), 1960, розділ «Juniperberry Oil».
  3. ↑ 3.0 3.1 3.2 3.3 3.4 3.5 AromaWeb (американський довідковий сайт про ароматерапію), Ефірна олія ягід ялівцю (англ.). Дата звернення: 8 листопада 2026.
  4. ↑ 4.0 4.1 4.2 4.3 4.4 4.5 4.6 4.7 4.8 Європейське агентство з лікарських засобів (EMA), Комітет з рослинних лікарських засобів, Звіт про оцінку Juniperus communis L., aetheroleum (олія ялівцю) (англ.), EMA/HMPC/12401/2010, 25 листопада 2010 р.
  5. ↑ 5.0 5.1 5.2 Група експертів з добавок і продуктів або речовин, що використовуються в кормах для тварин (FEEDAP), Європейського агентства з безпеки харчових продуктів (EFSA), Safety and efficacy of feed additives consisting of an essential oil and tincture from the berries of Juniperus communis L. (juniper oil and juniper tincture) for use in all animal species (англ.). EFSA Journal 2023, 21(4), e07977.
  6. ↑ Міністерство охорони здоров'я Канади (Health Canada), Ялівець (Juniperus communis) (англ.). Монографія з натуральних продуктів для здоров'я, 31 січня 2025 р..
  7. ↑ Міністерство охорони здоров'я Канади (Health Canada), Ароматерапія: ефірні олії (англ.). Монографія з натуральних продуктів для здоров'я, 25 липня 2025 р..
  8. ↑ Національна асоціація холістичної ароматерапії США (NAHA), Безпека (англ.). Дата звернення: 8 листопада 2026.
Retrieved from "https://vivasan.wiki/index.php?title=Juniper_berry_essential_oil/uk&oldid=30759"