Ліналоол
Де трапляється
Ліналоол і його складні ефіри містяться в дуже багатьох ефірних оліях — від слідових кількостей до великих часток.[2] Разом із ліналілацетатом він належить до головних компонентів лавандової олії.[1] Природний ліналоол виділяли, наприклад, з олії рожевого дерева, мексиканської олії лінало та олії насіння коріандру. Ліналоол є в 63 прянощах.[2]
Виробництво
Природний ліналоол отримують з багатих на нього ефірних олій фракційною перегонкою, тобто розділенням компонентів за температурою кипіння. У 1950-х роках майже весь ліналоол для парфумерії виділяли саме так, переважно з олії рожевого дерева.[2]
Ліналоол є також важливим проміжним продуктом у виробництві вітаміну E, тому для його отримання розробили кілька великомасштабних способів — наприклад, з альфа-пінену скипидару. До кінця 1980-х років більша частина парфумерного ліналоолу була синтетичною, а природний став рідкісним спеціальним продуктом.[2]
Запах і застосування
Чистий ліналоол пахне свіжо, чисто, м'яко й злегка квітково, з легким цитрусовим відтінком. Добрий сорт має м'яку солодкість. Він кипить за нижчої температури, ніж споріднені спирти гераніол і цитронелол, тому в парфумах слугує природною верхньою нотою.[2]
Ліналоол у великих кількостях застосовують у милі та мийних засобах: у них він стабільний і не змінює колір. Крім того, це поширений ароматизатор напоїв і харчових продуктів.[2] Сьогодні одна з головних галузей його застосування — засоби для прання.[3] Огляди ринку показали, що ліналоол і лімонен частіше за інші запашні речовини використовують у косметиці; у британському дослідженні 300 споживчих товарів обидві речовини знайшли в 63% із них.[1]
Ліналоол слугує й вихідною сировиною для інших запашних речовин, наприклад гераніолу та цитралю, а також для вітаміну A.[2]
Окиснення і шкірна алергія
Неокиснений ліналоол рідко спричиняє алергію. Однак на повітрі він окиснюється, і продукти окиснення, передусім гідропероксиди, — сильні шкірні алергени.[1]
Під час шкірних проб у людей із дерматитом (запаленням шкіри) окиснений ліналоол часто спричиняє алергічні реакції. Науковий комітет з безпеки споживачів Європейської комісії (SCCS) відносить його до найчастіших контактних алергенів і до алергенів, що викликають серйозне занепокоєння. Те саме відбувається і в ефірних оліях: ліналоол у лавандовій олії окиснюється на повітрі, і в дослідах олія після контакту з повітрям сильніше спричиняла алергію.[1]
Окиснення можна певною мірою обмежити, якщо під час роботи та зберігання захищати від повітря і саму речовину, і готові продукти.[1] У Європейському союзі ліналоол має бути зазначений у складі косметичного засобу, якщо його вміст перевищує встановлений рівень. Для засобів, які залишаються на шкірі, цей рівень становить 0,001%, для змивних — 0,01%.[4]
Продукти з ліналоолом
- Seduction Oil Mixture (E 135)
- Крем для повік «Секрет безтурботності» (I 406)
Джерела
- ↑ 1.0 1.1 1.2 1.3 1.4 1.5 1.6 Науковий комітет з безпеки споживачів (SCCS) Європейської комісії, Висновок щодо алергенів-віддушок у косметичній продукції (англ.), SCCS/1459/11, ухвалено 26–27 червня 2012 р.
- ↑ 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6 2.7 Національна токсикологічна програма США (NTP), Ліналоол: зведення даних для вибору хімічних речовин (англ.). Підготовлено Technical Resources International, 1997.
- ↑ BASF, BASF інвестує та вводить в експлуатацію установки світового масштабу для ментолу й ліналоолу в Людвігсгафені та установку для цитралю в Чжаньцзяні (англ.). Пресреліз, 28 квітня 2026 р.
- ↑ Європейська комісія, CosIng, Додаток III: перелік речовин, які косметична продукція може містити лише з установленими обмеженнями (англ.). Дата звернення: 9 листопада 2026.