Ефірна олія кмину
- Тип
- Ефірна олія
- Ботанічна назва
- Carum carvi
Як отримують олію
Олію отримують перегонкою з водяною парою з висушених подрібнених стиглих плодів. Її продають як сиру, або природну, олію — прямий продукт перегонки — і як двічі ректифіковану, або повторно перегнану, олію. Друга безбарвна або дуже світла, пахне сильніше й має менш жирний відтінок.[2]
Склад і запах
Головні компоненти — карвон і лімонен, але характерний запах справжньої олії кмину визначають сліди інших речовин. Сира олія має сильний своєрідний запах, типовий для плодів, із жирно-різким відтінком і часто з неприємною першою нотою, якої в повторно перегнаної олії немає. Олія м'яти колосистої теж складається переважно з карвону, але в дзеркальній формі.[2]
Застосування
Олію кмину застосовують головним чином в ароматизаторах: для хліба, сиру, м'яса, солінь, соусів і приправ; вона визначає основний смак скандинавських кминних настоянок і німецького кюмелю. Її використовують також в ополіскувачах для рота, засобах для полоскання горла, зубних пастах, жувальній гумці та солодощах, а також для маскування неприємного смаку ліків. У парфумерії її застосовують мало, здебільшого щоб ароматизувати мило.[2]
Рослинні лікарські засоби
Олію кмину всередину або у складі мазей для шкіри традиційно застосовують при розладах травлення, таких як здуття живота й метеоризм; це ґрунтується на тривалому досвіді, а не на клінічних випробуваннях. Засоби для прийому всередину не рекомендовані до 18 років. Якщо симптоми тривають довше двох тижнів, слід звернутися до лікаря.[1] Монографія Міністерства охорони здоров'я Канади передбачає прийом олії всередину для подібних цілей, до 600 мікролітрів на день для дорослих, з меншими дозами для дітей від 6 місяців. За гострого болю в животі, вагітності чи годування груддю вона радить спершу звернутися до лікаря.[3]
Якість і фальсифікація
У 1960-х роках олію кмину дедалі частіше фальсифікували синтетичними карвоном і лімоненом, а іноді олією кминної полови. Цю олію переганяли з відходів обмолоту; вона містить більше терпенів і менше карвону.[2]
Безпека
Олія кмину подразнює слизові оболонки — вологу внутрішню вистилку тіла, — тому у ванні її можна використовувати лише добре розведеною в диспергаторі.[4] Людям з алергією на кмин або інші рослини родини зонтичних (фенхель, аніс, селера, коріандр, кріп) не слід застосовувати лікарські засоби з олією кмину.[1]
Продукти з олією кмину
Джерела
- ↑ 1.0 1.1 1.2 Європейське агентство з лікарських засобів (EMA), Carvi aetheroleum (олія кмину): рослинний лікарський засіб (англ.). Дата звернення: 14 жовтня 2026.
- ↑ 2.0 2.1 2.2 2.3 2.4 Steffen Arctander, Perfume and Flavor Materials of Natural Origin (англ.), Елізабет (Нью-Джерсі), 1960, розділ «Caraway Oil».
- ↑ Міністерство охорони здоров'я Канади (Health Canada), Кмин (Carum carvi) (англ.). Монографія з натуральних продуктів для здоров'я, 31 січня 2025 р..
- ↑ Національна асоціація холістичної ароматерапії США (NAHA), Безпека (англ.). Дата звернення: 8 листопада 2026.